комендант

Командувач (залоги)

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комендант — КОМЕНДА́НТ, а, ч. 1. Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району. Селяни розказують, що як Текелій руйнував кіш, то звелів комендантові.. все.. знести (Стор., І, 1957, 260); — Я арештанта привіз.. Словник української мови в 11 томах
  2. комендант — коменда́нт (від франц. commandant – командир, начальник) 1. Службова особа в армії, начальник гарнізонів міст, фортець, укріплених районів тощо. В Збройних Силах СРСР існують К. гарнізону, залізничної станції, пристані... Словник іншомовних слів Мельничука
  3. комендант — Коменда́нт, -та; -да́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. комендант — Комендант, -та м. Комендантъ. Рудч. Чп. 103. Пусти ж мене, коменданте, з обозу додому. Чуб. V. 332. Словник української мови Грінченка
  5. комендант — КОМЕНДА́НТ, а, ч. 1. Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району. Селяни розказують, що як Текелій руйнував кіш, то звелів комендантові .. все .. знести (О. Стороженко); З комендантом фортеці .. Словник української мови у 20 томах
  6. комендант — -а, ч. 1》 Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району. 2》 Військовий начальник, що наглядає за правильністю відбування гарнізонної служби, дисципліною військових і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. комендант — коменда́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  8. комендант — [комеиндант] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови