1. Словник української мови в 11 томах

комендант

КОМЕНДА́НТ, а, ч.

1. Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району.

Селяни розказують, що як Текелій руйнував кіш, то звелів комендантові.. все.. знести (Стор., І, 1957, 260);

— Я арештанта привіз.. Піду до коменданта, а він хай тут залишається,— вів далі фельд’єгер, вказуючи на Тараса Григоровича (Тулуб, В степу.., 1964, 24).

2. Військовий начальник, що наглядає за правильністю відбування гарнізонної служби, дисципліною військових і т. ін. у населених пунктах і військових таборах, а також забезпечує їхню охорону (оборону) й нормальну діяльність різних служб.

Артьомов був призначений військовим комендантом села Руського (Чорн., Визвол. земля, 1959, 146).

3. Той, хто керує військовими перевезеннями на залізницях та водних шляхах.

Желєзняков на хвилину вийшов з вагона, здибав коменданта станції, який повертався від ешелонів (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 142).

4. Керівник будинку, що належить установі або використовується установою.

Комендант приміщення зайшов, оглянув вікна (Кач., II, 1958, 69).

5. діал. Командир.

*Образно. — Овечки.. розсипалися по зеленому.. А передом барани, коменданти (Фр., IV, 1950, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комендант — коменда́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. комендант — [комеиндант] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. комендант — -а, ч. 1》 Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району. 2》 Військовий начальник, що наглядає за правильністю відбування гарнізонної служби, дисципліною військових і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. комендант — Командувач (залоги) Словник чужослів Павло Штепа
  5. комендант — КОМЕНДА́НТ, а, ч. 1. Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району. Селяни розказують, що як Текелій руйнував кіш, то звелів комендантові .. все .. знести (О. Стороженко); З комендантом фортеці .. Словник української мови у 20 томах
  6. комендант — коменда́нт (від франц. commandant – командир, начальник) 1. Службова особа в армії, начальник гарнізонів міст, фортець, укріплених районів тощо. В Збройних Силах СРСР існують К. гарнізону, залізничної станції, пристані... Словник іншомовних слів Мельничука
  7. комендант — Коменда́нт, -та; -да́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. комендант — Комендант, -та м. Комендантъ. Рудч. Чп. 103. Пусти ж мене, коменданте, з обозу додому. Чуб. V. 332. Словник української мови Грінченка