комендант

КОМЕНДА́НТ, а, ч.

1. Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району.

Селяни розказують, що як Текелій руйнував кіш, то звелів комендантові .. все .. знести (О. Стороженко);

З комендантом фортеці .. відносини запорожців були якнайнапруженішими, доходили до військових сутичок (А. Кащенко);

– Я арештанта привіз .. Піду до коменданта, а він хай тут залишається, – вів далі фельд'єгер, вказуючи на Тараса Григоровича (З. Тулуб).

2. Військовий начальник, що наглядає за правильністю відбування гарнізонної служби, дисципліною військових і т. ін. у населених пунктах і військових таборах, а також забезпечує їхню охорону (оборону) й належну діяльність різних служб.

До міністра .. наблизився комендант гарнізону (Ю. Яновський);

Ходять чутки, що комендант столиці з дня на день може оголосити місто в стані облоги (І. Багряний);

Артьомов був призначений військовим комендантом села Руського (С. Чорнобривець);

Стен розшукав коменданта табору і, поговоривши з ним, переконався, що підйом і збори буде проведено вчасно (О. Авраменко, В. Авраменко).

3. Той, хто керує військовими перевезеннями на залізницях та водних шляхах.

Глянувши на його посвідчення, солдат у кожусі й шапці (потім Чайка дізнався, що це був сам комендант станції, а маскарад йому служив для виловлення білих) запропонував Чайці вийти з речами з вагона (Д. Бузько);

В тому ж листі комендантові давалося зрозуміти, що з багатьох залізничних станцій, розташованих по радянському кордону, тільки ця лишилася цілком неушкодженою. Треба було будь-якою ціною зберегти станцію і мости в цьому містечку (Іван Ле).

4. Керівник будинку, що належить установі або використовується установою.

Комендант приміщення зайшов, оглянув вікна (Я. Качура);

Молодцюватий кирпатенький комендант студiї Колька Носов, мов школярам, пороздавав студiйцям папiр, i студiя вже налагодилась працювати (Б. Антоненко-Давидович);

Всім добровольцям комендант гуртожитку запропонував здавати речі на збереження в кладову, як це вони роблять щоліта, роз'їжджаючись на канікули (О. Гончар).

5. діал. Командир.

Молоденький козаченько .. ся просить: “Пусти ж мене, коменданте, з обозу додому, Лишив я дівчиноньку, сам не знаю кому” (з народної пісні);

Начальник колони – вусатий капітан з обмерзлими вусами, замотаний у хустку, схожий на кота, дав наказ зупинитись. Він вирішив переждати і зробити зауваження комендантові загону, щоб той у першу чергу пропустив би колону (С. Скляренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комендант — коменда́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. комендант — [комеиндант] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
  3. комендант — -а, ч. 1》 Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району. 2》 Військовий начальник, що наглядає за правильністю відбування гарнізонної служби, дисципліною військових і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. комендант — Командувач (залоги) Словник чужослів Павло Штепа
  5. комендант — коменда́нт (від франц. commandant – командир, начальник) 1. Службова особа в армії, начальник гарнізонів міст, фортець, укріплених районів тощо. В Збройних Силах СРСР існують К. гарнізону, залізничної станції, пристані... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. комендант — Коменда́нт, -та; -да́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. комендант — КОМЕНДА́НТ, а, ч. 1. Той, хто стоїть на чолі залоги фортеці або укріпленого району. Селяни розказують, що як Текелій руйнував кіш, то звелів комендантові.. все.. знести (Стор., І, 1957, 260); — Я арештанта привіз.. Словник української мови в 11 томах
  8. комендант — Комендант, -та м. Комендантъ. Рудч. Чп. 103. Пусти ж мене, коменданте, з обозу додому. Чуб. V. 332. Словник української мови Грінченка