1. Словник чужослів Павло Штепа

кість

(винограду) кетяг

(горіха) шапак

(дерева) брость

(калини) китяг

(квітів) китиця

(кукурудзи) киях

(маляра) пензель, квачик, щітяк

(овочу) кісточка

(оздоба) кутас, кутасик, китичка

(очерету) куня

(проса) волоття, волоть, волоток

(псові) маслак, маслачок

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кість — кість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кість — див. КІСТКА. Словник синонімів Караванського
  3. кість — кості, ж. 1》 Те саме, що кістка 1-3). Біла кість зневажл. — про людину знатного, дворянського походження. Кістьми лягти (полягти) — загинути в бою, на полі битви. 2》 тільки мн. Те саме, що кісточка 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кість — КІСТЬ, ко́сті, ж. 1. Те саме, що кі́стка 1–3. Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю (Біблія. Пер. І. Словник української мови у 20 томах
  5. кість — кість: ●аби́сь ти з кості спа́в (проклін) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. кість — бі́ла кість, зневажл. Люди знатного походження, привілейованого стану. Ось і розбіглися всі по степу, і Оверко переміг. Його чорний шлик віявся по плечах. “Рубай, брати, білу кість!” (Ю. Яновський); О, то все біла кість наїздить над Збруч! (Д. Косарик). Фразеологічний словник української мови
  7. кість — КІ́СТКА (тверде утворення в тілі людини й тварини), КІСТЬ, КОСТОМА́ХА зневажл.; МАСЛА́К (МАСЛЯ́К) (перев. стегнове утворення або таке, що випинається з-під шкіри). Словник синонімів української мови
  8. кість — Кість, ко́сти, ко́сті, кі́стю; ко́сті, ко́стей Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кість — КІСТЬ, ко́сті, ж. 1. Те саме, що кі́стка 1-3. Після бійки Семен лежав на соломі, і всі кості йому боліли (Л. Укр., III, 1952, 638); Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? Болота засипав Благородними костями (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  10. кість — Кість, ко́сти ж. 1) Кость. Кайдани-залізо ноги повривало, біле тіло козацьке-молодецьке коло жовтої кости пошмугляло. Дума. 2) Игральная кость. Програв чумак вози й воли в кости. н. п. ум. кістка, кісточка. Словник української мови Грінченка