кість

КІСТЬ, ко́сті, ж.

1. Те саме, що кі́стка 1–3.

Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Після бійки Семен лежав на соломі, і всі кості йому боліли (Леся Українка);

Царю проклятий, лукавий, Аспиде неситий! Що ти зробив з козаками? Болота засипав Благородними костями (Т. Шевченко);

Головні заняття населення Ольвії – землеробство, скотарство, рибальство; домашнім виробництвом було ткацтво, можливо, оброблення шкір, кості й каменю (з наук. літ.).

2. перев. мн. Гральні кубики або пластинки (кістяні чи з іншого матеріалу) з вирізаними на гранях очками, цифрами.

В одному місці грали [татари] в кості, у другому в карти (М. Коцюбинський);

Ігри з костями – настільні ігри, де використовують гральні кості кубічної чи іншої форми (з наук.-попул. літ.);

Автором кості для гри вважають Юлія Цезаря (з наук.-попул. літ.);

Гравці по черзі тягнуть і скидають кості, поки не складуть певну комбінацію (з газ.).

(1) Слоно́ва кість (кі́стка) – бивні слонів і мамонтів, що використовують як цінний матеріал для виготовлення різних художніх виробів, прикрас і т. ін.

Раз на три роки приходили таршіські кораблі, що довозили золото, і срібло, і слонову кість, і мавп, і пав (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Тонка, струнка, з великими чорними очима в надзвичайно довгих віях, з косами нижче колін, вона здавалася граціозною статуеткою з слонової кістки (З. Тулуб);

Засушені квіти, без кольору і запаху, майстерні віяльця з слонової кості і пер чужоземних птахів .. – все те висіло на стінах як свідки і співучасники далеких забав і ночей (Ірина Вільде);

Задовго до з'яви в письмових джерелах Грифона зображали на слоновій кістці, камені, шовку, повсті, бронзі, сріблі і золоті (Ю. Винничук);

* У порівн. [Дон Жуан:] Сі руки, що були, мов ніжні квіти, тепера стали, мов слонова кість, мов руки мучениці... (Леся Українка);

Батькова розцяцькована міддю ґирлиґа висіла на гвіздку під хатою.., вона була блискуча, обшмульгана травами, відполірована, як слонова кістка (О. Гончар);

(2) Слоно́вої ко́сті (кі́стки):

а) жовтуватий (про колір).

Барва її лиця не була й тепер рум'яною, зостався й досі легкий відтінок слонової кості в загорілім обличчі (Леся Українка);

Сузанна сьогодні іскриться, піниться красою. Крізь ніжно-бузковий серпанок сукні гнучко, легко, жваво вигинається то в той бік, то в другий оголене, туге, кольору молодої матово-вишліфованої слонової кості тіло з ніжно бузковими тінями (В. Винниченко);

б) фарба такого кольору.

Замість слонової кості, що застосовувалась при відтворюванні Севастопольської панорами, художник брав сепію з охрою для деталей переднього плану картини й ультрамарин – для деталей заднього (з наук. літ.).

◇ Аж кістки́ (ко́сті) тріща́ть (луща́ть) / затріща́ли (залуща́ли) див. кі́стка;

(3) Бі́ла кість, зневажл. – люди знатного походження, привілейованого стану.

Ось і розбіглися всі по степу, і Оверко переміг. Його чорний шлик віявся по плечах. “Рубай, брати, білу кість!” (Ю. Яновський);

О, то все біла кість наїздить над Збруч! (Д. Косарик);

Мабуть, тільки Шумкові могло ввижатися, що він, Сава Чалий, біла кість Запорожжя, його кавалер, що перед ним постелялися самі тільки дороги до щастя і слави (Г. Колісник);

До го́лого ті́ла <�До го́лої ко́сті> див. ті́ло;

Зме́рзнути (зме́рзти) на кі́стку (на кість) див. змерза́ти;

Кі́стка (кість) від кі́стки (ко́сті) [кров від кро́ві] <�Плоть від пло́ті [кров від кро́ві]> <�Кров від кро́ві> див. кі́стка;

Кістьми́ (костьми́, кістка́ми) ляга́ти / лягти́ (полягти́) див. ляга́ти;

Куди́ [і] во́рон [і] кісто́к (ко́сті, рідко косте́й) не зано́сить / не занесе́ див. во́рон¹;

На кі́стку (кість) див. кі́стка;

(4) По́ки ко́сті ці́лі – поки хто-небудь не побитий, не травмований.

А той [Іван] йому [отаману] каже: “Слухай, забирайся, поки кості цілі” (з переказу);

Гуляй душа в тілі, поки кості цілі (приказка);

Почи́слити ко́сті див. почи́слити;

Розмина́ти / розім'я́ти ко́сті (кістки́, кісточки́) див. розмина́ти;

(5) Широ́ка кість <�Широ́кий у ко́сті> – кремезна людина, тварина.

Бовдюг – дядько в кості широкий (Григорій Тютюнник);

Добре, що був [Сироватка] не широкої кості й схуд за зиму, як байбак (Ю. Мушкетик);

Петро на порозі з'явився, мало не весь дверний отвір собою закривши. Був зросту середнього, але широкої кості, розлогий у плечах – сил не позичати (І. Нижник);

Як (мов, ні́би і т. ін.) ви́точений [із слоно́вої ко́сті (кі́стки)] див. ви́точений¹.