локон

Значення в інших словниках

1. локон — ло́кон іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. локон — -а, ч. Кучеряве або завите пасмо волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. локон — ЛО́КОН, а, ч. Кучеряве або завите пасмо волосся. Чорні, густі коси вилися локонами по білих плечах (І. Нечуй-Левицький); Княгиня скоса поглянула на себе в свічадо: зачіска їй сьогодні самій подобалась, локон укладено до локона... Словник української мови у 20 томах
4. локон — I. КУ́ЧЕР перев. мн. (пасмо кучерявого або завитого волосся); ЗА́ВИТО́К, ЗА́КРУТОК, ЗА́КРУТКА, ВИТО́К, БУ́КЛЯ заст.; ЛО́КОН (завите пасмо волосся); ВИ́ХОР (пасмо, яке стирчить догори). Сашко зайшов до Данила, скинув шапку, розгладив рукою кучері (О. Словник синонімів української мови
5. локон — ЛО́КОН, а, ч. Кучеряве або завите пасмо волосся. Чорні, густі коси вилися локонами по білих плечах (Н.-Лев., IV, 1956, 7); — Дозволь чикнути собі на пам’ять оцей гарненький локон… (Гончар, II, 1959, 93); Локони білого волосся поприлипали до висків (Тют., Вир, 1964, 125). Словник української мови в 11 томах