локон
ЛО́КОН, а, ч.
Кучеряве або завите пасмо волосся.
Чорні, густі коси вилися локонами по білих плечах (І. Нечуй-Левицький);
Княгиня скоса поглянула на себе в свічадо: зачіска їй сьогодні самій подобалась, локон укладено до локона, і обличчя після випитого кофею [випитої кави] стало білішим (Б. Левін);
Застигла [Дора] біля постелі – чорні кучері не дрібні, великі локони, шкіра надто бліда (Люко Дашвар);
Вона була моєю ровесницею. З-під накрохмаленого ковпачка у неї виглядали світлі локони (І. Роздобудько).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- локон — ло́кон іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- локон — -а, ч. Кучеряве або завите пасмо волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
- локон — Кучер, кучерик, кучерявка Словник чужослів Павло Штепа
- локон — I. КУ́ЧЕР перев. мн. (пасмо кучерявого або завитого волосся); ЗА́ВИТО́К, ЗА́КРУТОК, ЗА́КРУТКА, ВИТО́К, БУ́КЛЯ заст.; ЛО́КОН (завите пасмо волосся); ВИ́ХОР (пасмо, яке стирчить догори). Сашко зайшов до Данила, скинув шапку, розгладив рукою кучері (О. Словник синонімів української мови
- локон — ЛО́КОН, а, ч. Кучеряве або завите пасмо волосся. Чорні, густі коси вилися локонами по білих плечах (Н.-Лев., IV, 1956, 7); — Дозволь чикнути собі на пам’ять оцей гарненький локон… (Гончар, II, 1959, 93); Локони білого волосся поприлипали до висків (Тют., Вир, 1964, 125). Словник української мови в 11 томах