локон
I. КУ́ЧЕР перев. мн. (пасмо кучерявого або завитого волосся); ЗА́ВИТО́К, ЗА́КРУТОК, ЗА́КРУТКА, ВИТО́К, БУ́КЛЯ заст.; ЛО́КОН (завите пасмо волосся); ВИ́ХОР (пасмо, яке стирчить догори). Сашко зайшов до Данила, скинув шапку, розгладив рукою кучері (О. Копиленко); Обличчя її було червоне. Мокрі завитки прилипли до скронь (В. Гжицький); Непокірний завиток волосся, вибившися з-під ковдри, чорнів на білому тлі пошивки (Ю. Шовкопляс); Її в'яле обличчя стягнулось, погляд твердий, і в кожній закрутці срібного волосся — рішучість (М. Коцюбинський); Потилиця його з рудими витками волосся звернена до Поляруша (М. Стельмах); Промайнула (рука) невловимим рухом по товстій буклі (О. Ільченко); На голові розкішними хвилями вилися русі локони (І. Нечуй-Левицький); Шестірний устав, зложив книжки, підійшов до дзеркала, причесав уже трохи не вдесяте свій вихор (Панас Мирний). — Пор. 1. воло́сся.
Значення в інших словниках
- локон — ло́кон іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- локон — -а, ч. Кучеряве або завите пасмо волосся. Великий тлумачний словник сучасної мови
- локон — Кучер, кучерик, кучерявка Словник чужослів Павло Штепа
- локон — ЛО́КОН, а, ч. Кучеряве або завите пасмо волосся. Чорні, густі коси вилися локонами по білих плечах (І. Нечуй-Левицький); Княгиня скоса поглянула на себе в свічадо: зачіска їй сьогодні самій подобалась, локон укладено до локона... Словник української мови у 20 томах
- локон — ЛО́КОН, а, ч. Кучеряве або завите пасмо волосся. Чорні, густі коси вилися локонами по білих плечах (Н.-Лев., IV, 1956, 7); — Дозволь чикнути собі на пам’ять оцей гарненький локон… (Гончар, II, 1959, 93); Локони білого волосся поприлипали до висків (Тют., Вир, 1964, 125). Словник української мови в 11 томах