мислити

Думати, видумувати, видумати, повидумувати, додумуватися, додуматися, задумувати, задумати, надумувати, надумати, обдумувати, обдумати, передумувати, передумати, подумати, продумувати, продумати, роздумувати, роздумати, удумуватися, удуматися, гадати, вигадувати, вигадати, повигадувати, погадати, розгадувати, розгадати, порозгадувати, кмітувати, викмітовувати, викмітувати, зікмітовувати, зікмітувати, метикувати, виметикувати, пометикувати, сметикувати, мізкувати, вимізковувати, вимізкувати, змізковувати, змізкувати, намізковувати, намізкувати, міркувати, вимірковувати, виміркувати, змірковувати, зміркувати, обмірковувати, обміркувати, пообмірковувати, розмірковувати, розміркувати, розважити, розважити, порозважати, див. помишляти, продумувати, призадумуватися, рефлекція

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

мислити — ми́слити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
мислити — Думати, міркувати, розмірковувати, (глибоко) аналізувати; (мати намір) збиратися; Б. З. бажати; Р. уявляти; п-к Словник синонімів Караванського
мислити — див. думати Словник синонімів Вусика
мислити — [мислиетие] -с'л'у, -лиеш; нак. -лие, -с'л'іт' Орфоепічний словник української мови
мислити — -лю, -лиш, недок. 1》 неперех. Міркувати, зіставляючи явища об'єктивної дійсності й роблячи висновки. 2》 неперех., розм. Те саме, що думати 2). || з інфін. Мати намір, збиратися робити що-небудь. 3》 перех. Уявляти собі кого-, що-небудь. Мислити добро. Великий тлумачний словник сучасної мови
мислити — МИ́СЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. Міркувати, зіставляючи явища дійсності і роблячи висновки. Я вірив правді на землі, Я чесно мислив і трудився (П. Грабовський); Нові люди мислять по-новому, мислять державними масштабами (М. Словник української мови у 20 томах
мислити — ми́слити думати, вважати (ст): Я ни Фуцька, жи за пуліцая вийшла!... І мисли, жи Бога за ноги злапала, пані пустирункова! (Рудницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
мислити — Викинь із мисли, що тебе тисне. Кинь горем об землю, забудь лихо. Приповідки або українсько-народня філософія
мислити — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти. Словник синонімів української мови
мислити — Ми́слити, ми́слю, ми́слиш, ми́слять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
мислити — МИ́СЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. неперех. Міркувати, зіставляючи явища об’єктивної дійсності і роблячи висновки. Я вірив правді на землі, Я чесно мислив і трудився (Граб. Словник української мови в 11 томах
мислити — Мислити, -лю, -лиш гл. 1) Мыслить, думать. Чоловік мислить, а Бог рядить. Ном. № 82. Я люблю дівчину та й мислю її взяти. Чуб. V. 137. І дерево якусь надію має: хоч зрубане, ще мислить зеленіти. К. Іов. 30. 2) Добра мислити. Доброжелательствовать. Словник української мови Грінченка