мислити

МИ́СЛИТИ, лю, лиш, недок.

1. Міркувати, зіставляючи явища дійсності і роблячи висновки.

Я вірив правді на землі, Я чесно мислив і трудився (П. Грабовський);

Нові люди мислять по-новому, мислять державними масштабами (М. Рильський);

Художник мислить образами, він показує істину (з публіц. літ.).

2. розм. Те саме, що ду́мати 2.

– Їй-богу, Семен розумніший, ніж я мислив!.. (М. Коцюбинський);

– Про що, скажи, ти мислиш, воєводо? – Озвався князь (М. Бажан);

// з інфін. Мати намір, збиратися робити що-небудь.

Ніхто й не мислив спати; про вечерю теж не було гадки (М. Коцюбинський);

– Кажуть про нас, дорогі мому серцю брати, що ви невдячні і неретельні: взяти гроші знаєте, а віддати і не мислите (О. Маковей).

3. кого, що. Уявляти собі кого-, що-небудь.

Салтиков мислив соціальний роман як роман народний не лише в розумінні зображення народного життя, а й у розумінні аспекту зображення, ідеалів письменника (з наук. літ.);

[Ася:] Все мені здається, що той, хто написав цю сонату, мислив її не так! (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мислити — ми́слити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мислити — Думати, міркувати, розмірковувати, (глибоко) аналізувати; (мати намір) збиратися; Б. З. бажати; Р. уявляти; п-к Словник синонімів Караванського
  3. мислити — див. думати Словник синонімів Вусика
  4. мислити — [мислиетие] -с'л'у, -лиеш; нак. -лие, -с'л'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. мислити — -лю, -лиш, недок. 1》 неперех. Міркувати, зіставляючи явища об'єктивної дійсності й роблячи висновки. 2》 неперех., розм. Те саме, що думати 2). || з інфін. Мати намір, збиратися робити що-небудь. 3》 перех. Уявляти собі кого-, що-небудь. Мислити добро. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мислити — Думати, видумувати, видумати, повидумувати, додумуватися, додуматися, задумувати, задумати, надумувати, надумати, обдумувати, обдумати, передумувати, передумати, подумати, продумувати, продумати, роздумувати, роздумати, удумуватися, удуматися, гадати... Словник чужослів Павло Штепа
  7. мислити — ми́слити думати, вважати (ст): Я ни Фуцька, жи за пуліцая вийшла!... І мисли, жи Бога за ноги злапала, пані пустирункова! (Рудницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. мислити — Викинь із мисли, що тебе тисне. Кинь горем об землю, забудь лихо. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. мислити — ВВАЖА́ТИ (УВАЖА́ТИ) перев. із спол. що (мати певну думку), ДУ́МАТИ, ГАДА́ТИ, ПОМИШЛЯ́ТИ, ПОКЛАДА́ТИ, МИ́СЛИТИ розм.; ДОПУСКА́ТИ, ПРИПУСКА́ТИ (вважати за можливе). — Док.: поду́мати, поми́слити, покла́сти, допусти́ти, припусти́ти. Словник синонімів української мови
  10. мислити — Ми́слити, ми́слю, ми́слиш, ми́слять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. мислити — МИ́СЛИТИ, лю, лиш, недок. 1. неперех. Міркувати, зіставляючи явища об’єктивної дійсності і роблячи висновки. Я вірив правді на землі, Я чесно мислив і трудився (Граб. Словник української мови в 11 томах
  12. мислити — Мислити, -лю, -лиш гл. 1) Мыслить, думать. Чоловік мислить, а Бог рядить. Ном. № 82. Я люблю дівчину та й мислю її взяти. Чуб. V. 137. І дерево якусь надію має: хоч зрубане, ще мислить зеленіти. К. Іов. 30. 2) Добра мислити. Доброжелательствовать. Словник української мови Грінченка