1. Словник чужослів Павло Штепа

мутити

1. каламутити, викаламучувати, викаламутити, повикаламучувати, закаламучувати, закаламутити, позакаламучувати, накаламучувати, накаламутити, понакаламучувати, покаламучувати, покаламутити, скаламучувати, скаламутити, поскаламучувати, укаламучувати, укаламутити, повкаламучувати, мулити, замулювати, замулити, позамулювати, змулювати, змулити, позмулювати, намулювати, намулити, понамулювати, помулювати, помулити, умулювати, умулити, повмулювати

2. нудити, зануджувати, занудити, знуджувати, знудити, понуджувати, понудити, унуджувати, унудити

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мутити — мути́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. мутити — див. БАЛАМУТИТИ, КАЛАМУТИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. мутити — див. підбурювати Словник синонімів Вусика
  4. мутити — [мутитие] мучу, мутиеш; нак. -ути, -ут'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. мутити — мучу, мутиш, недок., перех., розм. Те саме, що каламутити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мутити — МУТИ́ТИ, мучу́, му́тиш, недок., кого, що, розм. Те саме, що каламу́тити. Баране, не мути води вовкові! (Номис); [Годвінсон:] Лукавий чоловік. Мутив громаду (Леся Українка); Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Несторові (К. Гордієнко). Словник української мови у 20 томах
  7. мутити — Чу, -тиш, недок., нарк. Готувати наркотичну суміш або розчин. Риня тільки злостиво посміхається й кидає, наркалига, мабуть, зараз мутить у таких самих чмошних на хаті (А. Дністровий), Словник сучасного українського сленгу
  8. мутити — мути́ти го́лову (ду́шу) кому, чию. Завдавати комусь переживань; хвилювати, бентежити когось. “Він (Чіпка), мабуть, мене не любить, що не йде…” Такі думки мутили її голову, ображали серце, і Галя сумувала… (Панас Мирний)... Фразеологічний словник української мови
  9. мутити — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док. Словник синонімів української мови
  10. мутити — МУТИ́ТИ, мучу́, му́тиш, недок., перех., розм. Те саме, що каламу́тити. Баране, не мути води вовкові! (Номис, 1864, № 1100); [Годвінсон:] Лукавий чоловік. Мутив громаду (Л. Укр., III, 1952, 27); Меткі на вигадки дівчата заводили пісень, що мутили душу Несторові (Горд., II, 1959, 76). Словник української мови в 11 томах
  11. мутити — Мутити, мучу, -тиш гл. 1) Мутить, возмущать. 2) Производить безпорядокъ. Мутив, як на селі москаль. Котл. Ен. І. 25. Доти лях мутив, доки не наївся. Ном. № 876. Словник української мови Грінченка