мірка

Значення в інших словниках

1. мірка — мі́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. мірка — (одягу) розміри; (вівса) міра; (у млині) мірчук; Р. мірило, критерій. Словник синонімів Караванського
3. мірка — [м’ірка] -ркие, д. і м. -рц'і, р. мн. -рок Орфоепічний словник української мови
4. мірка — -и, ж. 1》 Сукупність даних, що визначають розміри кого-, чого-небудь. 2》 Народно-побутова одиниця об'єму сипких тіл місткістю від 16 до 25 кг та посудина такої місткості. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. мірка — МІ́РКА, и, ж. 1. Сукупність даних, що визначають розміри кого-, чого-небудь. – Треба мені, отче Палладію, зняти мірку з аналою (І. Словник української мови у 20 томах
6. мірка — В малу мірку міряєшся, а в велику не влазить. Ні те, ні се. Приповідки або українсько-народня філософія
7. мірка — мі́ряти мі́рками (мі́ркою, ковше́м) гро́ші. Бути дуже багатим, мати великий капітал. — Звідки ж ти, безтолоч, знаєш, що дядечко гроші мірками міряє? (М. Стельмах); — Чи ти де бачив таких панів, щоб їм гроші були не милі?..— Е-е, дядечку!... Фразеологічний словник української мови
8. мірка — МІ́РКА (те, чим міряють, вимірюють щось), МІ́РА, МІРИ́ЛО. (Руфін:) Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту (Леся Українка); В мене овесець важненький, дешево віддам, і міра людська (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник синонімів української мови
9. мірка — МІ́РКА, и, ж. 1. Сукупність даних, що визначають розміри кого-, чого-небудь. — Треба мені, отче Палладію, зняти мірку з аналою (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
10. мірка — Мірка, -ки ж. 1) ум. отъ міра. 2) Мѣра сыпучихъ тѣлъ въ 8 гарнцевъ, четверикъ. Він мірку гороху насипав. Рудч. Ск. І. 86. 3) Плата за помолъ зерномъ. ум. мірочка. І мірочки не бере, як на крупи подере. н. п. Словник української мови Грінченка