обрив

Значення в інших словниках

1. обрив — (прямовисний стрімкий схил) прірва, урвище, круча, крутизна, (у Карпатах) бескид. Словник синонімів Полюги
2. обрив — обри́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. обрив — -у, ч. 1》 Дія і стан за знач. обривати I 2) і обриватися I 2), 4). 2》 перев. мн. Обірваний шматок чого-небудь (пряжі, мотузки і т. ін.); обривок. 3》 Місце, де обірвано що-небудь (нитка, дріт і т. ін.). 4》 Місце, де круто спадає поверхня землі внаслідок обвалу і т. ін.; круча. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обрив — ОБРИ́В, у, ч. 1. Дія і стан за знач. обрива́ти¹ 2 і обрива́тися¹2, 4. — Я взявся усунути обрив, не вимикаючи струму (Гончар, III, 1959, 281); Віталій стояв і дивився, як Жорка Мацкевич.. виясняв, де стався обрив електромережі (Мур., Свіже повітря.. Словник української мови в 11 томах
5. обрив — ОБРИ́В, у, ч. 1. Дія за знач. обрива́ти¹ 2 і стан за знач. обрива́тися¹ 2, 4. – Я взявся усунути обрив, не вимикаючи струму (О. Гончар); Віталій стояв і дивився, як Жорка Мацкевич .. виясняв, де стався обрив електромережі (І. Муратов). 2. перев. мн. Словник української мови у 20 томах
6. обрив — У́РВИЩЕ (прямовисний, стрімкий схил чого-небудь), ПРІ́РВА, КРУ́ЧА, КРУТИЗНА́, КРУТО́ВИНА, СТРОМОВИ́НА, КРУТОСХИ́Л, КРУТОЯ́Р рідше, ОБРИ́В, БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКЕ́Т), ОБВА́Л рідше, У́РВИСЬКО розм., О́БЛАЗ діал., ОБІ́РВИЩЕ діал. Словник синонімів української мови
7. обрив — Обрив, -ва м. Обрывъ. Із хмари тихо виступають: обрив високий, гай, байрак. Шевч. Словник української мови Грінченка