обрив
ОБРИ́В, у, ч.
1. Дія і стан за знач. обрива́ти¹ 2 і обрива́тися¹2, 4.
— Я взявся усунути обрив, не вимикаючи струму (Гончар, III, 1959, 281);
Віталій стояв і дивився, як Жорка Мацкевич.. виясняв, де стався обрив електромережі (Мур., Свіже повітря.., 1962, 124).
2. перев. мн. Обірваний шматок чого-небудь (пряжі, мотузки і т. ін.); обривок.
Чимало обривів віскозної і капронової нитки накопичується в перемотувальних і текстильних цехах (Роб. газ., 21.VII 1964, 2).
3. Місце, де обірвано що-небудь (нитка, дріт і т. ін.).
Телефоніст, тримаючись рукою за провід, проповз назад до села шукати обрив (Трубл., І, 1955, 43).
4. Місце, де круто спадає поверхня землі внаслідок обвалу і т. ін.; круча.
Іду я тихою ходою, Дивлюсь — аж он передо мною, Неначе ди́ва виринають, Із хмари тихо виступають Обрив високий, гай, байрак (Шевч., II, 1963, 41);
Марусі було невесело. Чужа всім, віддалялася, сідала над обривом скелі і думала (Хотк., II, 1966, 202);
Кінець льодовика являв собою стрімкий обрив висотою в 10 метрів з прозоро-голубого льоду (Видатні геогр. відкр.., 1955, 17).
Значення в інших словниках
- обрив — (прямовисний стрімкий схил) прірва, урвище, круча, крутизна, (у Карпатах) бескид. Словник синонімів Полюги
- обрив — обри́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- обрив — -у, ч. 1》 Дія і стан за знач. обривати I 2) і обриватися I 2), 4). 2》 перев. мн. Обірваний шматок чого-небудь (пряжі, мотузки і т. ін.); обривок. 3》 Місце, де обірвано що-небудь (нитка, дріт і т. ін.). 4》 Місце, де круто спадає поверхня землі внаслідок обвалу і т. ін.; круча. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обрив — Урвище, урвисько, строма, глижа, зарва, бескид, бескед, бескедина, бескет, бескеття, див. круча Словник чужослів Павло Штепа
- обрив — ОБРИ́В, у, ч. 1. Дія за знач. обрива́ти¹ 2 і стан за знач. обрива́тися¹ 2, 4. – Я взявся усунути обрив, не вимикаючи струму (О. Гончар); Віталій стояв і дивився, як Жорка Мацкевич .. виясняв, де стався обрив електромережі (І. Муратов). 2. перев. мн. Словник української мови у 20 томах
- обрив — У́РВИЩЕ (прямовисний, стрімкий схил чого-небудь), ПРІ́РВА, КРУ́ЧА, КРУТИЗНА́, КРУТО́ВИНА, СТРОМОВИ́НА, КРУТОСХИ́Л, КРУТОЯ́Р рідше, ОБРИ́В, БЕ́СКИ́Д (БЕ́СКЕ́Д) (БЕ́СКЕ́Т), ОБВА́Л рідше, У́РВИСЬКО розм., О́БЛАЗ діал., ОБІ́РВИЩЕ діал. Словник синонімів української мови
- обрив — Обрив, -ва м. Обрывъ. Із хмари тихо виступають: обрив високий, гай, байрак. Шевч. Словник української мови Грінченка