одиночник

Значення в інших словниках

1. одиночник — одино́чник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. одиночник — -а, ч., розм. 1》 В'язень одиночної камери. 2》 Спортсмен, що виступає на змаганні сам, без напарника (фігурне катання, веслування, теніс, санний спорт). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. одиночник — ОДИНО́ЧНИК, а, ч. 1. Спортсмен, що виступає на змаганні сам, без напарника. Змагання чоловіків в одиночному катанні зібрали 22 конкурентів .. Наші одиночники .. успішно завершили обов'язкову програму (з газ.). 2. розм. В'язень одиночної камери. Словник української мови у 20 томах
4. одиночник — ОДИНО́ЧНИК, а, ч., розм. 1. В’язень одиночної камери. 2. Спортсмен, що виступає на змаганні сам, без напарника. Змагання чоловіків в одиночному катанні зібрали 22 конкурентів.. Наші одиночники.. успішно завершили обов’язкову програму (Рад. Укр., 5. II 1971, 4). Словник української мови в 11 томах