1. Словник української мови в 11 томах

одиночник

ОДИНО́ЧНИК, а, ч., розм.

1. В’язень одиночної камери.

2. Спортсмен, що виступає на змаганні сам, без напарника.

Змагання чоловіків в одиночному катанні зібрали 22 конкурентів.. Наші одиночники.. успішно завершили обов’язкову програму (Рад. Укр., 5. II 1971, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одиночник — одино́чник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. одиночник — -а, ч., розм. 1》 В'язень одиночної камери. 2》 Спортсмен, що виступає на змаганні сам, без напарника (фігурне катання, веслування, теніс, санний спорт). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. одиночник — Відокремленець, див. арештант, анахорет, нелюдим Словник чужослів Павло Штепа
  4. одиночник — ОДИНО́ЧНИК, а, ч. 1. Спортсмен, що виступає на змаганні сам, без напарника. Змагання чоловіків в одиночному катанні зібрали 22 конкурентів .. Наші одиночники .. успішно завершили обов'язкову програму (з газ.). 2. розм. В'язень одиночної камери. Словник української мови у 20 томах