панікер

Значення в інших словниках

1. панікер — паніке́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. панікер — -а, ч. Людина, яка легко піддається паніці, сіє паніку. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. панікер — ПАНІКЕ́Р, а, ч. Людина, яка легко піддається паніці, сіє паніку. [Грабчак:] О, це був справжній фронт!.. Боротись довелося не тільки з стихією, а й з панікерами! (Яків Баш); – Що-о? Сподіваюсь, боягузів і панікерів серед вас немає? (А. Крижанівський). Словник української мови у 20 томах
4. панікер — Паніке́р, -ра; -ке́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. панікер — ПАНІКЕ́Р, а, ч. Людина, яка легко піддається паніці, сіє паніку. [Грабчак:] О, це був справжній фронт!.. Боротись довелося не тільки з стихією, а й з панікерами! (Баш, П’єси, 1958, 142); З обуренням він [К. Є. Словник української мови в 11 томах