панікер
ПАНІКЕ́Р, а, ч.
Людина, яка легко піддається паніці, сіє паніку.
[Грабчак:] О, це був справжній фронт!.. Боротись довелося не тільки з стихією, а й з панікерами! (Яків Баш);
– Що-о? Сподіваюсь, боягузів і панікерів серед вас немає? (А. Крижанівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панікер — паніке́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- панікер — -а, ч. Людина, яка легко піддається паніці, сіє паніку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панікер — див. трус, трусливий, боязливий Словник чужослів Павло Штепа
- панікер — Паніке́р, -ра; -ке́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- панікер — ПАНІКЕ́Р, а, ч. Людина, яка легко піддається паніці, сіє паніку. [Грабчак:] О, це був справжній фронт!.. Боротись довелося не тільки з стихією, а й з панікерами! (Баш, П’єси, 1958, 142); З обуренням він [К. Є. Словник української мови в 11 томах