перекір

Значення в інших словниках

1. перекір — перекі́р іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. перекір — Заперечення, сперечання, р. справдовування; (сварка) суперечка, лайка, спірка, д. суперека; мн. ПЕРЕКОРИ, суперечки, (взаємні) докори. Словник синонімів Караванського
3. перекір — див. сварка Словник синонімів Вусика
4. перекір — -кору, ч., розм. 1》 Те саме, що опір. 2》 тільки мн. Взаємні докори, суперечки. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. перекір — ПЕРЕКІ́Р, ко́ру, ч., розм. 1. Те саме, що о́пір. І каже Лев: – Я зараз поділю; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю! (Л. Глібов). 2. тільки мн. Взаємні докори, суперечки. – Перші, кажуть, любощі – дурниця... Словник української мови у 20 томах
6. перекір — ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯ перев. мн., розм., ПРИПА́РКА ірон., НАГА́НА зах., ДОТИ́НОК зах., ДОКО́РА діал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИ розм. Словник синонімів української мови
7. перекір — Перекі́р, -ко́ру; -ко́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. перекір — ПЕРЕКІ́Р, ко́ру, ч., розм. 1. Те саме, що о́пір. І каже Лев: — Я зараз поділю; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю! (Гл., Вибр., 1951, 110). Без переко́ру (переко́рів) — без заперечень, не опираючись. Словник української мови в 11 томах
9. перекір — Перекір, -ко́ру м. Перекоръ; прекословіе. На перекір робе, іде. Черк. у. Ой я тобі, моя мати, перекір ізроблю: повну хату і кімнату женихів наведу. н. п. ув. перекорище. Словник української мови Грінченка