перекір

ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯ перев. мн., розм., ПРИПА́РКА ірон., НАГА́НА зах., ДОТИ́НОК зах., ДОКО́РА діал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИ розм. (взаємні докори). Мати довго мовчала, бо любила сина, але неправдиві докори його.. вразили її (І. Нечуй-Левицький); Вільно й захопливо відповідала вже (доповідачка) на дошкульний закид опонента (І. Ле); Рятуйте, бо не маю змоги до кінця прослухати ні попрікання, ні дорікання (О. Ковінька); (Загребельний:) Даремно, сестро, з докорів починаєш.. Сьогодні.. обійдемось без припарки (М. Стельмах); Куратор доручив окружному інспекторові зробити вчителеві гостру нагану (А. Кримський); В товаристві ніколи не переминув.. (Леон) показати Германові свою духовну вищість. Герман знов мало робив собі з дотинків Леона (І. Франко); — Казав я тобі, — не бери піджака, не бери піджака, — з докорою сказав Семен (О. Довженко); Не тільки нагороди за все те я не жду, а ледве-ледве від власного картання захищаюсь (Леся Українка); — Підуть докори та перекори: ланець, голодрабець!.. (Панас Мирний). — Пор. 1. о́суд.

О́ПІР (протидія кому-, чому-небудь; боротьба з кимось, чимось), СПРО́ТИВ, ОПЕРТЯ́ рідше, ПЕРЕКІ́Р розм.; ВІ́ДСІЧ (рішуча протидія силою). Провідна риса українського історичного епосу — це патріотизм, безмежна, дійова любов до Батьківщини, що проявляється насамперед у воєнному опорі загарбникам і поневолювачам (М. Рильський); Хоча тіло квітки (рясту) ще тверде, напружене, готове до опертя холоду й негоди — її дух вже ніжний, теплий, весняний (Ю. Смолич); І каже Лев: — Я зараз поділю; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю (Л. Глібов); Партизанська піхота.. лежала вже в окопах, готуючись до відсічі (Ю. Яновський).