1. Словник української мови у 20 томах

перекір

ПЕРЕКІ́Р, ко́ру, ч., розм.

1. Те саме, що о́пір.

І каже Лев: – Я зараз поділю; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю! (Л. Глібов).

2. тільки мн. Взаємні докори, суперечки.

– Перші, кажуть, любощі – дурниця... А прохолоне серце – підуть докори та перекори: ланець, голодрабець!.. (Панас Мирний).

(1) Без переко́ру (переко́рів) – без заперечень, не опираючись.

Звикла дівчина в покорі все робить без перекорів: кажуть – значить треба йти і загадане знайти (Н. Забіла).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перекір — перекі́р іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. перекір — Заперечення, сперечання, р. справдовування; (сварка) суперечка, лайка, спірка, д. суперека; мн. ПЕРЕКОРИ, суперечки, (взаємні) докори. Словник синонімів Караванського
  3. перекір — див. сварка Словник синонімів Вусика
  4. перекір — -кору, ч., розм. 1》 Те саме, що опір. 2》 тільки мн. Взаємні докори, суперечки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. перекір — див. перепалка, склока Словник чужослів Павло Штепа
  6. перекір — ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯ перев. мн., розм., ПРИПА́РКА ірон., НАГА́НА зах., ДОТИ́НОК зах., ДОКО́РА діал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИ розм. Словник синонімів української мови
  7. перекір — Перекі́р, -ко́ру; -ко́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. перекір — ПЕРЕКІ́Р, ко́ру, ч., розм. 1. Те саме, що о́пір. І каже Лев: — Я зараз поділю; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю! (Гл., Вибр., 1951, 110). Без переко́ру (переко́рів) — без заперечень, не опираючись. Словник української мови в 11 томах
  9. перекір — Перекір, -ко́ру м. Перекоръ; прекословіе. На перекір робе, іде. Черк. у. Ой я тобі, моя мати, перекір ізроблю: повну хату і кімнату женихів наведу. н. п. ув. перекорище. Словник української мови Грінченка