персона

Значення в інших словниках

1. персона — персо́на іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. персона — див. ОСОБА. Словник синонімів Караванського
3. персона — -и, ж. 1》 уроч., заст., ірон. Особа, людина як окрема особистість. || Поважна, знатна особа. Персона ґрата — а) (дипл.) особа, кандидатура якої на посаду дипломатичного представника в якій-небудь державі схвалюється урядом цієї держави; б) (заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. персона — Персо́на, -ни; -со́ни, персо́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. персона — ПЕРСО́НА, и, ж. 1. уроч., заст., ірон. Особа, людина як окрема особистість. Начальник тилів армії Кушкін не раз виявляв симпатію до скромної персони Сидорчука (Ю. Бедзик); До Бреста збирався виїздити і Ян Замойський. Словник української мови у 20 томах
6. персона — персо́на (лат. persona) особа; поважна особа. Словник іншомовних слів Мельничука
7. персона — вла́сною персо́ною. Сам, особисто. З’явився на порозі власною персоною Костя Степашко .. підтягнутий, сухолиций, в доброму гуморі (О. Гончар); А той перший зліва — не хто інший, як мій батько власною персоною (З газети). Фразеологічний словник української мови
8. персона — ЛЮДИ́НА (особа як втілення високих моральних і інтелектуальних властивостей), ОСОБИ́СТІСТЬ, ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ, ЧОЛОВІ́К, ДУША́, ІНДИВІ́Д книжн., ІНДИВІ́ДУУМ книжн., СУБ'Є́КТ розм., ПЕРСО́НА уроч., заст., ірон.; ЕЛЕМЕ́НТ розм. (про особу перев. Словник синонімів української мови
9. персона — ПЕРСО́НА, и, ж. 1. уроч., заст., ірон. Особа, людина як окрема особистість. Начальник тилів армії Кушкін не раз виявляв симпатію до скромної персони Сидорчука (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 144); До Бреста збирався виїздити і Ян Замойський. Словник української мови в 11 томах
10. персона — рос. персона особа, поважна особа. Eкономічна енциклопедія
11. персона — Персона, -ни ж. Персона, особа, лицо. Не гуляй же, сину, із панами та з великими персонами. Чуб. V. 102. Словник української мови Грінченка