плід

1. овоч, див. фрукта

2. наслідок, див. виплід

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плід — плід 1 іменник чоловічого роду частина рослини плід 2 іменник чоловічого роду організм в утробний період розвитку; результат зусиль — перен. плід 3 іменник чоловічого роду рідня; нащадки; порода збірн. Орфографічний словник української мови
  2. плід — (дерев) овоч, (кущів) ягода; (утробний) зародок, ембріон; (зусиль) П. наслідок, результат, підсумок, г. вислід; (праці) доробок; (фантазії) ВИТВІР; З. рід, родина, рідня, нащадки, вул. кодло; ФР. розплід <н. на плід = на розплід>. Словник синонімів Караванського
  3. плід — [пл'ід] плода/плоду, м. (на) плод'і, мн. плоди, плоуд'іў Орфоепічний словник української мови
  4. плід — ч. 1》 род. плода і плоду. Частина рослини, яка розвивається після запліднення із зав'язі квітки і містить насіння. || Соковита їстівна частина деяких рослин (фрукти, ягоди). || рідко. 2》 род. плода. Організм ссавців і людини в утробний період розвитку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. плід — Плід, пло́ду і пло́да (одного); плоди́, -ді́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. плід — ПЛІД, ч. 1. род. плода́ і пло́ду. Частина рослини, яка розвивається після запліднення із зав'язі квітки і містить у собі насіння. Насінина конопель з ботанічного погляду являє собою плід-горішок округло-яйцевидної форми (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. плід — I покритий оплоднем орган покритонасінних рослин, огортає насіння і сприяє його розповсюдженню; утворюється в зав'язі маточки, переважно після запліднення зачатка; іноді п. утворюється в ін. частинах квітки або суцвіття (стосується стручка, яблука та ін. Універсальний словник-енциклопедія
  8. плід — ЗА́РОДОК (організм у ранній період свого розвитку, що живиться за рахунок матері або поживних речовин у яйці), ПЛІД, ЗАЧА́ТОК, ЕМБРІО́Н біол., ЗАЖИ́ВОК діал. Лиш у певній утробі і з зародків певних приходить Кожна істота на світ (М. Словник синонімів української мови
  9. плід — ПЛІД, ч. 1. род. плода́ і пло́ду. Частина рослини, яка розвивається після запліднення із зав’язі квітки і містить у собі насіння. Насінина конопель з ботанічного погляду являє собою плід-горішок округло-яйцевидної форми (Техн. культ. Словник української мови в 11 томах
  10. плід — Плід, пло́ду м. Плодъ; потомство. К. ХП. 71. Чий корінь, того й плід. Мнж. Ні роду, ні плоду не мав старий. Св. Л. 307. Гей, гей, не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина!... Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький? Г.-Арт. (О. Словник української мови Грінченка