плід

ЗА́РОДОК (організм у ранній період свого розвитку, що живиться за рахунок матері або поживних речовин у яйці), ПЛІД, ЗАЧА́ТОК, ЕМБРІО́Н біол., ЗАЖИ́ВОК діал. Лиш у певній утробі і з зародків певних приходить Кожна істота на світ (М. Зеров); — Гріх убивати плід! Гріх, Килино, бо воно теж людина, хоч і ненароджена (Є. Гуцало); Багато вакцин, які вводяться для запобігання гострим вірусним інфекційним захворюванням, виготовляються в культурах тканин тварин і на ембріонах курей (з газети); Пропало просо: морози заживок побили (Словник Б. Грінченка).

НА́СЛІДОК (те, що виходить, випливає з чого-небудь, зумовлюється якоюсь причиною), ПО́СЛІДОК заст., СКУ́ТОК заст.; РЕЗУЛЬТА́Т, ВИ́СЛІД рідше (кінець, підсумок якої-небудь цілеспрямованої діяльності; рідше — наслідок узагалі); ПІ́ДСУМОК (те, що одержується після завершення чого-небудь); ПЛІД, ПРОДУ́КТ (результат яких-небудь дій, чиєїсь діяльності); ЕФЕ́КТ (результат, перев. бажаний, яких-небудь цілеспрямованих зусиль). Причина і наслідок; Наслідки землетрусу; — Я зробила аналіз двома способами одночасно. Обидва наслідки збіглись (Ю. Шовкопляс); Результати наукових досліджень; Одержати результат; Серце часом болить і почуває втому, але це результат дороги (М. Коцюбинський); Підсумки життя і творчості; Егоїзм — законне дитя старого світу, продукт найбільшої його пристрасті (М. Чабанівський); Вибух не дав потрібного ефекту (Д. Ткач).

ПОРО́ДЖЕННЯ (те, що породжене, викликане до життя, спричинене чим-небудь), ПЛІД, ДИТЯ́ розм., ДИТИ́НА розм. рідше, ЧА́ДО книжн., ірон. Яке вже там по смерті воскресіння, Яка там вічність? То усе мана, Усе примарні, злуднії видіння, Породження тривожного сумління (переклад М. Лукаша); І голос чую я настирливо-шорсткий: "Лукавий наймите, а де ж доробок твій? Де плід твоїх трудів і творчості твоєї?" (М. Зеров); Аракчеєвщина — рідне дитя самодержавства (М. Рильський); Зароджується у нас (в Галичині).. і лібералізм, до котрого так голосно признається д. Федір Чорногора в імені цілої "Правди", в імені всіх народовців галицьких. Що ж воно за таке чадо, той лібералізм? (І. Франко).

РІД (ряд поколінь, що походять від одного предка), РОДИ́НА, ДИНА́СТІЯ, ПОРО́ДА розм., ПОРІ́ДДЯ розм., ПОРІ́ДНЯ розм., КО́ДЛО зневажл., ФАМІ́ЛІЯ заст., ГНІЗДО́ заст., ПЛІД заст., ПЛЕ́М'Я заст. Розкоренився й рід Саєнків — жіноче кодло панів Польських (Панас Мирний); Він з родини розкольників (Григорій Тютюнник); Якщо вірити, то прадід прадіда, перший з династії Якимовичів, був теж дяком (О. Довженко); — Дуже я хотів би породичатися з вами.. — Породичатись, Гнате, не штука. Але ж, як говорять: не шукай вроду, а шукай породу (М. Стельмах); Характером Іван увесь у батька вдався. Хоч нехай каміння летить у вічі, а він стоїть на своєму. Глущуківське поріддя (С. Чорнобривець); З нашої порідні не було такого (Словник Б. Грінченка); — Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому і всій фамілії (О. Довженко); Цар Гарівчандра.. Недавно з Сайвією одружився, Красавицею з княжого гнізда (І. Франко); Всі сусідні корольки.. Пішли в поход з своїм народом, З начинням, потрухом і плодом (І. Котляревський); (Вересай:) Хто ж ви будете, люди добрі? З якого села, роду-племені? (Ю. Мокрієв).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плід — плід 1 іменник чоловічого роду частина рослини плід 2 іменник чоловічого роду організм в утробний період розвитку; результат зусиль — перен. плід 3 іменник чоловічого роду рідня; нащадки; порода збірн. Орфографічний словник української мови
  2. плід — (дерев) овоч, (кущів) ягода; (утробний) зародок, ембріон; (зусиль) П. наслідок, результат, підсумок, г. вислід; (праці) доробок; (фантазії) ВИТВІР; З. рід, родина, рідня, нащадки, вул. кодло; ФР. розплід <н. на плід = на розплід>. Словник синонімів Караванського
  3. плід — [пл'ід] плода/плоду, м. (на) плод'і, мн. плоди, плоуд'іў Орфоепічний словник української мови
  4. плід — ч. 1》 род. плода і плоду. Частина рослини, яка розвивається після запліднення із зав'язі квітки і містить насіння. || Соковита їстівна частина деяких рослин (фрукти, ягоди). || рідко. 2》 род. плода. Організм ссавців і людини в утробний період розвитку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. плід — 1. овоч, див. фрукта 2. наслідок, див. виплід Словник чужослів Павло Штепа
  6. плід — Плід, пло́ду і пло́да (одного); плоди́, -ді́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. плід — ПЛІД, ч. 1. род. плода́ і пло́ду. Частина рослини, яка розвивається після запліднення із зав'язі квітки і містить у собі насіння. Насінина конопель з ботанічного погляду являє собою плід-горішок округло-яйцевидної форми (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. плід — I покритий оплоднем орган покритонасінних рослин, огортає насіння і сприяє його розповсюдженню; утворюється в зав'язі маточки, переважно після запліднення зачатка; іноді п. утворюється в ін. частинах квітки або суцвіття (стосується стручка, яблука та ін. Універсальний словник-енциклопедія
  9. плід — ПЛІД, ч. 1. род. плода́ і пло́ду. Частина рослини, яка розвивається після запліднення із зав’язі квітки і містить у собі насіння. Насінина конопель з ботанічного погляду являє собою плід-горішок округло-яйцевидної форми (Техн. культ. Словник української мови в 11 томах
  10. плід — Плід, пло́ду м. Плодъ; потомство. К. ХП. 71. Чий корінь, того й плід. Мнж. Ні роду, ні плоду не мав старий. Св. Л. 307. Гей, гей, не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина!... Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький? Г.-Арт. (О. Словник української мови Грінченка