повадка

Значення в інших словниках

1. повадка — пова́дка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. повадка — [повадка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і, р. мн. -док Орфоепічний словник української мови
3. повадка — -и, ж., розм. Звичка, нахил до певних дій, вчинків; звична для кого-небудь манера поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повадка — ПОВА́ДКА, и, ж., розм. Звичка, нахил до певних дій, вчинків; звична для кого-небудь манера поведінки. – Та то в неї тільки повадка така – сльозами доймати (Панас Мирний); Були в чабанів свої, тільки їм властиві повадки, звичаї (О. Словник української мови у 20 томах
5. повадка — ЗВИ́ЧКА (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), ЗВИ́ЧАЙ рідше, ВДА́ЧА, МО́ДА, ПРИВИ́ЧКА розм., НА́ВИЧКА розм., ПОВА́ДКА розм., ЗАВИ́ЧКА діал., ЗВИЧА́ЙКА діал. Словник синонімів української мови
6. повадка — ПОВА́ДКА, и, ж., розм. Звичка, нахил до певних дій, вчинків; звична для кого-небудь манера поведінки. — Та то в неї тільки повадка така — сльозами доймати (Мирний, III, 1954, 63); Були в чабанів свої, тільки їм властиві повадки, звичаї (Гончар, Таврія... Словник української мови в 11 томах