поводження

Поведінка, поводжа, вчинок, чинність, див. повадка

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

поводження — («грано з поводженням»): успіх [XII] — успіх [XVIII] Ежен, що найбільше вдався в батька, робиться адвокатом, живе в Плассані без особливого поводження, а занюхавши, що в Парижі готовиться державний переворот... Словник з творів Івана Франка
поводження — пово́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
поводження — Поведінка, поведенція, манери; (з ким) ставлення до, сов. обходження; (кодекс поведінки) г. настанова. Словник синонімів Караванського
поводження — -я, с. 1》 Певна поведінка, спосіб або характер дій. 2》 Обходження з ким-небудь, ставлення до когось. || Спосіб чи характер застосування чого-небудь, користування чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
поводження — Пово́дження, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
поводження — ПОВО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Певна поведінка, спосіб або характер дій. В його забобонній голові разом повстали згадки про чудне .. поводження дочки (М. Коцюбинський); Йому було соромно і боляче .. Словник української мови у 20 томах
поводження — ПОВЕДІ́НКА (сукупність чиїх-небудь вчинків, спосіб життя певної людини, людей), ДІ́Ї, ДІ́ЯННЯ, ПОВО́ДЖЕННЯ, ПОЗИ́ЦІЯ розм., РЕ́ЧІ розм., ПОСТУПУВА́ННЯ діал., ПОСТУ́ПКИ діал., ПОВЕ́ДЕННЯ діал.; МАНЕ́РИ, ОБХО́ДЖЕННЯ розм., ОБХО́ДИНИ розм., ПОЛІ́ТИКА розм. Словник синонімів української мови
поводження — ПОВО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Певна поведінка, спосіб або характер дій. В його забобонній голові разом повстали згадки про чудне.. поводження дочки (Коцюб., І, 1955, 270); Йому було соромно і боляче.. Словник української мови в 11 томах