поводження
ПОВО́ДЖЕННЯ, я, с.
1. Певна поведінка, спосіб або характер дій.
В його забобонній голові разом повстали згадки про чудне .. поводження дочки (М. Коцюбинський);
Йому було соромно і боляче .. за своє не дуже чемне поводження в кабінеті начальника, коли він, Бачура, втратив самовладання і навіть прикрикнув на цього по суті доброго і працьовитого чоловіка (М. Чабанівський).
2. Обходження з ким-небудь, ставлення до когось.
Оця шпиталька [госпітальна їжа], та супокій у шпитальних келіях, та лагідніше поводження шпитальних дозорців .. й є головною приманою, що заставляє .. в'язнів тужити за шпиталем (І. Франко);
Жених був стриманий і скромний. Навіть найпричепливіша мати не змогла б закинути йому найменшу нечемність у поводженні з нареченою (Ю. Яновський);
// Спосіб чи характер застосування чого-небудь, користування чимсь.
Борис .. схилявся перед артистичним зухвальством свого друга в його поводженні з технікою (О. Гончар).
3. діал. Удача.
Добрий візник був половиною поводження в дорозі, то й князь мав усяку причину чути себе вдоволеним з того, що найшов такого візника, як Іван (І. Франко).
Значення в інших словниках
- поводження — («грано з поводженням»): успіх [XII] — успіх [XVIII] Ежен, що найбільше вдався в батька, робиться адвокатом, живе в Плассані без особливого поводження, а занюхавши, що в Парижі готовиться державний переворот... Словник з творів Івана Франка
- поводження — пово́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- поводження — Поведінка, поведенція, манери; (з ким) ставлення до, сов. обходження; (кодекс поведінки) г. настанова. Словник синонімів Караванського
- поводження — -я, с. 1》 Певна поведінка, спосіб або характер дій. 2》 Обходження з ким-небудь, ставлення до когось. || Спосіб чи характер застосування чого-небудь, користування чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поводження — Поведінка, поводжа, вчинок, чинність, див. повадка Словник чужослів Павло Штепа
- поводження — Пово́дження, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поводження — ПОВЕДІ́НКА (сукупність чиїх-небудь вчинків, спосіб життя певної людини, людей), ДІ́Ї, ДІ́ЯННЯ, ПОВО́ДЖЕННЯ, ПОЗИ́ЦІЯ розм., РЕ́ЧІ розм., ПОСТУПУВА́ННЯ діал., ПОСТУ́ПКИ діал., ПОВЕ́ДЕННЯ діал.; МАНЕ́РИ, ОБХО́ДЖЕННЯ розм., ОБХО́ДИНИ розм., ПОЛІ́ТИКА розм. Словник синонімів української мови
- поводження — ПОВО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Певна поведінка, спосіб або характер дій. В його забобонній голові разом повстали згадки про чудне.. поводження дочки (Коцюб., І, 1955, 270); Йому було соромно і боляче.. Словник української мови в 11 томах