1. Словник української мови в 11 томах

поводження

ПОВО́ДЖЕННЯ, я, с.

1. Певна поведінка, спосіб або характер дій.

В його забобонній голові разом повстали згадки про чудне.. поводження дочки (Коцюб., І, 1955, 270);

Йому було соромно і боляче.. за своє не дуже чемне поводження в кабінеті начальника, коли він, Бачура, втратив самовладання і навіть прикрикнув на цього по суті доброго і працьовитого чоловіка (Чаб., Тече вода.., 1961, 40).

2. Обходження з ким-небудь, ставлення до когось.

Оця шпиталька [госпітальна їжа], та супокій у шпитальних келіях, та лагідніше поводження шпитальних дозорців.. й є головною приманою, що заставляє.. в’язнів тужити за шпиталем (Фр., IV, 1950, 178);

Жених був стриманий і скромний. Навіть найпричепливіша мати не змогла б закинути йому найменшу нечемність у поводженні з нареченою (Ю. Янов., І, 1958, 623);

// Спосіб чи характер застосування чого-небудь, користування чимсь.

Борис.. схилявся перед артистичним зухвальством свого друга в його поводженні з технікою (Гончар, IV, 1960, 82).

3. діал. Удача.

Добрий візник був половиною поводження в дорозі, то й князь мав усяку причину чути себе вдоволеним з того, що найшов такого візника, як Іван (Фр., III, 1950, 145).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поводження — («грано з поводженням»): успіх [XII] — успіх [XVIII] Ежен, що найбільше вдався в батька, робиться адвокатом, живе в Плассані без особливого поводження, а занюхавши, що в Парижі готовиться державний переворот... Словник з творів Івана Франка
  2. поводження — пово́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. поводження — Поведінка, поведенція, манери; (з ким) ставлення до, сов. обходження; (кодекс поведінки) г. настанова. Словник синонімів Караванського
  4. поводження — -я, с. 1》 Певна поведінка, спосіб або характер дій. 2》 Обходження з ким-небудь, ставлення до когось. || Спосіб чи характер застосування чого-небудь, користування чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поводження — Поведінка, поводжа, вчинок, чинність, див. повадка Словник чужослів Павло Штепа
  6. поводження — Пово́дження, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поводження — ПОВО́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Певна поведінка, спосіб або характер дій. В його забобонній голові разом повстали згадки про чудне .. поводження дочки (М. Коцюбинський); Йому було соромно і боляче .. Словник української мови у 20 томах
  8. поводження — ПОВЕДІ́НКА (сукупність чиїх-небудь вчинків, спосіб життя певної людини, людей), ДІ́Ї, ДІ́ЯННЯ, ПОВО́ДЖЕННЯ, ПОЗИ́ЦІЯ розм., РЕ́ЧІ розм., ПОСТУПУВА́ННЯ діал., ПОСТУ́ПКИ діал., ПОВЕ́ДЕННЯ діал.; МАНЕ́РИ, ОБХО́ДЖЕННЯ розм., ОБХО́ДИНИ розм., ПОЛІ́ТИКА розм. Словник синонімів української мови