повнолітній

Значення в інших словниках

1. повнолітній — повнолі́тній прикметник Орфографічний словник української мови
2. повнолітній — див. ДОРОСЛИЙ Словник синонімів Караванського
3. повнолітній — див. молодий Словник синонімів Вусика
4. повнолітній — [поўнол’іт(')н'ій] м. (на) -н'ому/ -н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
5. повнолітній — -я, -є. Який досягнув повноліття. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. повнолітній — Повнолі́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. повнолітній — ПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який досягнув повноліття. – Хоч пан Славко вже повнолітній та може сам собою запоряджувати [розпоряджатися], отже, проте, я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною (Л. Словник української мови у 20 томах
8. повнолітній — ДОРО́СЛИЙ (який вийшов з дитячого віку), ПОВНОЛІ́ТНІЙ, ВЕЛИ́КИЙ розм., ЧИМА́ЛИ́Й розм., НЕМАЛИ́Й розм., ОПЕ́РЕНИЙ (ОПІ́РЕНИЙ) жарт. — Я навіть змалку почувалась дорослою, я наче весь час доросла (Є. Словник синонімів української мови
9. повнолітній — ПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який досягнув повноліття. — Хоч пан Славко вже повнолітній та може сам собою запоряджувати [розпоряджатися], отже, проте, я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах