повнолітній
Повнолі́тній, -ня, -нє
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повнолітній — повнолі́тній прикметник Орфографічний словник української мови
- повнолітній — див. ДОРОСЛИЙ Словник синонімів Караванського
- повнолітній — див. молодий Словник синонімів Вусика
- повнолітній — [поўнол’іт(')н'ій] м. (на) -н'ому/ -н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- повнолітній — -я, -є. Який досягнув повноліття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повнолітній — див. повновіковий хохл. (полнолетній) дійшлий, дорослий Словник чужослів Павло Штепа
- повнолітній — ПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який досягнув повноліття. – Хоч пан Славко вже повнолітній та може сам собою запоряджувати [розпоряджатися], отже, проте, я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною (Л. Словник української мови у 20 томах
- повнолітній — ДОРО́СЛИЙ (який вийшов з дитячого віку), ПОВНОЛІ́ТНІЙ, ВЕЛИ́КИЙ розм., ЧИМА́ЛИ́Й розм., НЕМАЛИ́Й розм., ОПЕ́РЕНИЙ (ОПІ́РЕНИЙ) жарт. — Я навіть змалку почувалась дорослою, я наче весь час доросла (Є. Словник синонімів української мови
- повнолітній — ПОВНОЛІ́ТНІЙ, я, є. Який досягнув повноліття. — Хоч пан Славко вже повнолітній та може сам собою запоряджувати [розпоряджатися], отже, проте, я не хочу ставати на заваді між ним і його родиною (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах