поговірка

Значення в інших словниках

1. поговірка — погові́рка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. поговірка — див. наклеп Словник синонімів Вусика
3. поговірка — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що поговір. 2》 Об'єкт осуду, розмов, пересудів. 3》 Ходячий образний вислів; приказка. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поговірка — ПОГОВІ́РКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що погові́р. – Ріжні [різні] поговірки йдуть про Вас: гадають, що ви ніде не бували, соромитесь, бо не знаєте приписів доброго товариства (Уляна Кравченко)... Словник української мови у 20 томах
5. поговірка — ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн. Словник синонімів української мови
6. поговірка — ПОГОВІ́РКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що погові́р. — Ріжні [різні] поговірки йдуть про Вас: гадають, що ви ніде не бували, соромитесь, бо не знаєте приписів доброго товариства (У. Кравч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
7. поговірка — Поговірка, -ки ж. Пересуды; также и предметъ пересудовъ. Мир. Пов. І. 165. Г. Барв. 295. Була слава, була слава, стали й поговірки та на тую дівчиноньку, що чорнії брівки. Мил. 75. Тепер же ти ні жінка, ні дівка, а тепер же ти людська поговірка. Чуб. V. 337. Словник української мови Грінченка