поговірка
ПОГОВІ́РКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що погові́р.
— Ріжні [різні] поговірки йдуть про Вас: гадають, що ви ніде не бували, соромитесь, бо не знаєте приписів доброго товариства (У. Кравч., Вибр., 1958, 333);
На цілий місяць дала [Мадьярка] довгоязиким жінкам предмет до цікавих поговірок і сміху (Мак., Вибр., 1954,120).
2. Об’єкт осуду, розмов, пересудів.
А тепер же ти ні жінка, ні дівка, А тепер же ти людська поговірка (Чуб., V, 1874, 337).
3. Ходячий образний вислів; приказка.
Зніметься оце чоловік, майне на вільні степи.. Багато тоді накивало п’ятами і одиноких і цілими сім’ями… Тоді й поговірку зложили: мандрівочка — наша тіточка! (Мирний, II, 1954, 97).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поговірка — погові́рка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- поговірка — див. наклеп Словник синонімів Вусика
- поговірка — -и, ж., розм. 1》 Те саме, що поговір. 2》 Об'єкт осуду, розмов, пересудів. 3》 Ходячий образний вислів; приказка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поговірка — 1. приказка, прислів'я, помовка, примовка, приповідка, приповістка, прикладка, див. приговірка 2. перегуди, перегуди Словник чужослів Павло Штепа
- поговірка — ПОГОВІ́РКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що погові́р. – Ріжні [різні] поговірки йдуть про Вас: гадають, що ви ніде не бували, соромитесь, бо не знаєте приписів доброго товариства (Уляна Кравченко)... Словник української мови у 20 томах
- поговірка — ПЕРЕ́СУ́ДИ мн., розм. (детальне, часто недоброзичливе обговорення чиїхось вчинків, поведінки тощо), РОЗМО́ВИ мн., ПЕРЕГУ́ДИ мн., розм., СУД-ПЕРЕСУ́Д розм., БАЛАЧКИ́ мн., розм., ТО́ЛКИ мн. Словник синонімів української мови
- поговірка — Поговірка, -ки ж. Пересуды; также и предметъ пересудовъ. Мир. Пов. І. 165. Г. Барв. 295. Була слава, була слава, стали й поговірки та на тую дівчиноньку, що чорнії брівки. Мил. 75. Тепер же ти ні жінка, ні дівка, а тепер же ти людська поговірка. Чуб. V. 337. Словник української мови Грінченка