пожилець

Значення в інших словниках

1. пожилець — пожиле́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. пожилець — Мешканець, жилець, (платний) квартирант, д. комірник; Р. житель. Словник синонімів Караванського
3. пожилець — див. домовик Словник синонімів Вусика
4. пожилець — -льця, ч. 1》 Те саме, що жилець 1); мешканець. || Той, хто наймає у кого-небудь квартиру; квартирант. 2》 розм. Те саме, що житель. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пожилець — ПОЖИЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Те саме, що жиле́ць 1; мешканець. З кожного подвір'я виглядали цілими сім'ями пожильці (О. Гончар); Знайоме парадне, сходи, двері з довгим списком пожильців, де проти кожного прізвища цифра – скільки йому дзвонити (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах
6. пожилець — ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Словник синонімів української мови
7. пожилець — Пожиле́ць, -льця́; -льці́, -льці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. пожилець — ПОЖИЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Те саме, що жиле́ць 1; мешканець. З кожного подвір’я виглядали цілими сім’ями пожильці (Гончар, III, 1959, 91); Знайоме парадне, сходи, двері з довгим списком пожильців... Словник української мови в 11 томах
9. пожилець — Пожилець, -льця́ м. Жилець, постоялець. Мнж. 189. Оттакий пожилець наш! шість місяців прожив та й копійки не дав. Харьк. г. Словник української мови Грінченка