1. Словник української мови в 11 томах

пожилець

ПОЖИЛЕ́ЦЬ, льця́, ч.

1. Те саме, що жиле́ць 1; мешканець.

З кожного подвір’я виглядали цілими сім’ями пожильці (Гончар, III, 1959, 91);

Знайоме парадне, сходи, двері з довгим списком пожильців, де проти кожного прізвища цифра — скільки йому дзвонити (Дмит., Розлука, 1957, 210);

// Той, хто наймає у кого-небудь квартиру; квартирант.

— А дітей у вас, певно, з десятеро. Я не приймаю до себе на квартиру пожильців з дітьми (Н.-Лев., І, 1956, 597);

Обладнав [Стійвода] собі в будинку правління кімнату.. і, щоб було веселіше, взяв собі в пожильці Громського (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 389).

2. розм. Те саме, що жи́тель.

Є мало міст, що так би їх пожильці Любили, як чудовий і суворий.. Ленінград! (Рильський, II, 1956, 178).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожилець — пожиле́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пожилець — Мешканець, жилець, (платний) квартирант, д. комірник; Р. житель. Словник синонімів Караванського
  3. пожилець — див. домовик Словник синонімів Вусика
  4. пожилець — -льця, ч. 1》 Те саме, що жилець 1); мешканець. || Той, хто наймає у кого-небудь квартиру; квартирант. 2》 розм. Те саме, що житель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пожилець — хохл. (пожілец) житець, мешканець житець, мешканець, комірник, див. рентівник Словник чужослів Павло Штепа
  6. пожилець — ПОЖИЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Те саме, що жиле́ць 1; мешканець. З кожного подвір'я виглядали цілими сім'ями пожильці (О. Гончар); Знайоме парадне, сходи, двері з довгим списком пожильців, де проти кожного прізвища цифра – скільки йому дзвонити (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах
  7. пожилець — ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Словник синонімів української мови
  8. пожилець — Пожиле́ць, -льця́; -льці́, -льці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. пожилець — Пожилець, -льця́ м. Жилець, постоялець. Мнж. 189. Оттакий пожилець наш! шість місяців прожив та й копійки не дав. Харьк. г. Словник української мови Грінченка