1. Словник української мови в 11 томах

пожилиця

ПОЖИЛИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до пожиле́ць.

Ганя не в жарт зацікавилася роботою своєї пожилиці-інженерки (Минко, Ясні зорі, 1951, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожилиця — пожили́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пожилиця — -і. Жін. до пожилець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пожилиця — ПОЖИЛИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до пожиле́ць. Ганя не в жарт зацікавилася роботою своєї пожилиці-інженерки (В. Минко). Словник української мови у 20 томах
  4. пожилиця — Пожили́ця, -ці; -ли́ці, -ли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пожилиця — Пожилиця, -ці, пожиличка, -ки ж. Жилица, квартирантка. Мнж. 189. Словник української мови Грінченка