1. Словник синонімів української мови

пожилець

ЖИ́ТЕЛЬ (той, хто живе у певній країні, населеному пункті тощо), МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм., ПОЖИЛЕ́ЦЬ розм., ЖИЛЕ́ЦЬ рідше, ОБИВА́ТЕЛЬ заст., НАСЕ́ЛЬНИК рідко. — Хто я такий? Місцевий житель (А. Шиян); Я мешканець міста, де барвами пишно неонове сяйво вогнів розцвіло (Д. Луценко); Житці виходили подивитися, хто там так на живіт репетує (Панас Мирний); По деяких місцях навесні місцеві пожильці виїздять човнами на морські коси (Остап Вишня); В Кишиневі на сто тисяч жильців тоді не було ні одної газети (І. Нечуй-Левицький); На тротуарах мирні обивателі розступаються, дають мені дорогу (П. Колесник); Ухвалює (Еней) вийти І роздивитись кругом,.. хто тут насельником — звір чи людина (М. Зеров). — Пор. 1. громадя́нин.

КВАРТИРА́НТ, КВАРТИРОНАЙМА́Ч, ПОЖИЛЕ́ЦЬ, КВАТИРА́НТ розм., КОМІ́РНИК розм., ЖИЛЕ́ЦЬ розм., ПОСТОЯ́ЛЕЦЬ заст. В комунальній квартирі було вісім квартирантів (Остап Вишня); — А дітей у вас, певно, з десятеро. Я не приймаю до себе на квартиру пожильців з дітьми (І. Нечуй-Левицький); (Котя:) Кватиранти йдуть. Ух, і народ студенти. Гопкомпанія (І. Микитенко); Шостий комірник, ученик сьомого класу гімназіального, Микола Демідов, лежав також на ліжку біля вікна (О. Маковей); Зачинені віконниці у його кватирі давали ознаку на всю улицю, що їх жилець перебрався кудись інде (Панас Мирний); — Адже ви у нас не якийсь постоялець, а гість у домі (І. Франко).

ПОЖИЛЕ́ЦЬ (той, хто живе, мешкає у певному приміщенні, будинку), ЖИЛЕ́ЦЬ, МЕ́ШКАНЕЦЬ, ЖИТЕ́ЦЬ розм. Другого пожильця комісарового кабінету звали Сергієм Салагатовим (Ю. Збанацький); Другого ранку зачинені віконниці у його кватирі давали ознаку на всю улицю, що їх жилець перебрався кудись інде (Панас Мирний); В коридор повибігали мешканці готелю (О. Десняк); Над шанцями світової війни скреготали чавунні зуби смерті і жерли кинуті оселі, а житці їхні з малими дітьми, склавши убогі манатки на вози, тяглися битими шляхами на тихий схід (О. Слісаренко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожилець — пожиле́ць іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. пожилець — Мешканець, жилець, (платний) квартирант, д. комірник; Р. житель. Словник синонімів Караванського
  3. пожилець — див. домовик Словник синонімів Вусика
  4. пожилець — -льця, ч. 1》 Те саме, що жилець 1); мешканець. || Той, хто наймає у кого-небудь квартиру; квартирант. 2》 розм. Те саме, що житель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пожилець — хохл. (пожілец) житець, мешканець житець, мешканець, комірник, див. рентівник Словник чужослів Павло Штепа
  6. пожилець — ПОЖИЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Те саме, що жиле́ць 1; мешканець. З кожного подвір'я виглядали цілими сім'ями пожильці (О. Гончар); Знайоме парадне, сходи, двері з довгим списком пожильців, де проти кожного прізвища цифра – скільки йому дзвонити (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах
  7. пожилець — Пожиле́ць, -льця́; -льці́, -льці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. пожилець — ПОЖИЛЕ́ЦЬ, льця́, ч. 1. Те саме, що жиле́ць 1; мешканець. З кожного подвір’я виглядали цілими сім’ями пожильці (Гончар, III, 1959, 91); Знайоме парадне, сходи, двері з довгим списком пожильців... Словник української мови в 11 томах
  9. пожилець — Пожилець, -льця́ м. Жилець, постоялець. Мнж. 189. Оттакий пожилець наш! шість місяців прожив та й копійки не дав. Харьк. г. Словник української мови Грінченка