позволяти

Значення в інших словниках

1. позволяти — позволя́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. позволяти — ПОЗВОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЗВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., розм. 1. що, без прям. дод. і з інфін. Те саме, що дозволя́ти. В війні, яка вибухла між нами [Воронами] і вами [Совами]... Словник української мови у 20 томах
3. позволяти — ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч. Словник синонімів української мови
4. позволяти — ПОЗВОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОЗВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., розм. 1. перех., неперех, і з інфін. Те саме, що дозволя́ти. В війні, яка вибухла між нами [Воронами] і вами [Совами]... Словник української мови в 11 томах
5. позволяти — Позволя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. позволити, -лю, -лиш, гл. Позволять, позволить. Я люблю дівчину та й мислю її взяти; не позволяють вороженьки, ще й рідная мати. Чуб. V. 137. Словник української мови Грінченка