зволяти
Бажати, забажати, побажати, горазд, прошу, будь ласка, як ваша ласка, див. рачити, позволяти
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зволяти — зволя́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- зволяти — -яю, -яєш, недок., зволити, -лю, -лиш, док., рідко. 1》 неперех., перев. ірон.Виявляти бажання, згоду що-небудь робити. || перех. Бажати чого-небудь. 2》 неперех. Дозволяти. || Наказувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зволяти — ДОЗВОЛЯ́ТИ кому що (давати згоду на здійснення чогось), ДОПУСКА́ТИ кого, ДАВА́ТИ з інфін., ДАВА́ТИ ПРА́ВО, ПІДПУСКА́ТИ до чого, розм., ПРИПУСКА́ТИ кого, що, розм., ПОЗВОЛЯ́ТИ розм., ЗВОЛЯ́ТИ розм., ПРИЗВОЛЯ́ТИ розм., БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ кого на що, уроч. Словник синонімів української мови
- зволяти — ЗВОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., рідко. 1. неперех., перев. ірон. Виявляти бажання, згоду що-небудь робити. Коли ви хочете, щоб вас розуміли, то звольте висловлюватися ясніше (Собко, Біле полум’я, 1952, 163); Бувало споминаю... Словник української мови в 11 томах
- зволяти — Зволя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. зво́лити, -лю, -лиш, гл. Соизволять, соизволить, позволять, позволить. Покохав я дівчину, а батько не зволяв брати її. О. 1862. VIII. 11. Ох, вовче братіку, зволь же нам хоч пісню заспівать. Рудч. Ск. І. Словник української мови Грінченка