поліція

Значення в інших словниках

1. поліція — -ї, ж. 1》 Система особливих органів державного управління для охорони існуючого ладу і встановленого порядку. || Під час Великої Вітчизняної війни – система таких органів управління в тимчасово окупованих фашистами районах. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
2. поліція — полі́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. поліція — ПОЛІ́ЦІЯ, ї, ж. 1. У дореволюційній Росії і в капіталістичних країнах – система особливих органів державного управління для охорони безпеки існуючого ладу і встановленого порядку. Ну, що тут довго: він тайний агент. Служить в поліції (М. Словник української мови у 20 томах
4. поліція — полі́ція (від грец. πολιτεία – управління державою) особливий адміністративний орган експлуататорської держави і підлеглі йому загони озброєних людей, що охороняють суспільний лад і порядки, встановлені в інтересах пануючих класів. Словник іншомовних слів Мельничука
5. поліція — Озброєний та уніформований підрозділ, завданням якого є охорона безпеки громадян та підтримання громадського порядку і спокою. Універсальний словник-енциклопедія
6. поліція — Полі́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. поліція — ПОЛІ́ЦІЯ, ї, ж. 1. У дореволюційній Росії і в капіталістичних країнах — система особливих органів державного управління для охорони безпеки існуючого ладу і встановленого порядку. Ну, що тут довго: він тайний агент. Служить в поліції (Коцюб. Словник української мови в 11 томах