поліція
полі́ція
(від грец. πολιτεία – управління державою)
особливий адміністративний орган експлуататорської держави і підлеглі йому загони озброєних людей, що охороняють суспільний лад і порядки, встановлені в інтересах пануючих класів.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поліція — -ї, ж. 1》 Система особливих органів державного управління для охорони існуючого ладу і встановленого порядку. || Під час Великої Вітчизняної війни – система таких органів управління в тимчасово окупованих фашистами районах. || розм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- поліція — Охорона, варта, див. постерунок Словник чужослів Павло Штепа
- поліція — полі́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- поліція — ПОЛІ́ЦІЯ, ї, ж. 1. У дореволюційній Росії і в капіталістичних країнах – система особливих органів державного управління для охорони безпеки існуючого ладу і встановленого порядку. Ну, що тут довго: він тайний агент. Служить в поліції (М. Словник української мови у 20 томах
- поліція — Озброєний та уніформований підрозділ, завданням якого є охорона безпеки громадян та підтримання громадського порядку і спокою. Універсальний словник-енциклопедія
- поліція — Полі́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поліція — ПОЛІ́ЦІЯ, ї, ж. 1. У дореволюційній Росії і в капіталістичних країнах — система особливих органів державного управління для охорони безпеки існуючого ладу і встановленого порядку. Ну, що тут довго: він тайний агент. Служить в поліції (Коцюб. Словник української мови в 11 томах