постійний

хохл. (постоянний) сталий

сталий, усталений, неустанний, невгавний, незмінний, непорушний, повсякчасний, невпинний, тривалий, тривкий, твердий, див. систематичний

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

постійний — (який не припиняється) безперервний, сталий, безупинний, безнастанний, повсякчасний, щохвилинний, книжн. стабільний. Словник синонімів Полюги
постійний — пості́йний прикметник Орфографічний словник української мови
постійний — Сталий, безупинний, безперестанний, безперервний, кн. перманентний; (порядок) незмінний, твердий; (атрибут) обов'язковий, неодмінний, конечний; (міст) не тимчасовий, капітальний; (- турботи) повсякчасний, кожно-; (клієнт) штатний, присяжний, б.з. Словник синонімів Караванського
постійний — -а, -е. 1》 Який триває увесь час, не припиняючись і не перериваючись; безперервний, безупинний. || Завжди наявний, який повсякчас супроводжує кого-, що-небудь; обов'язковий, неодмінний. || Який раз у раз настає, відбувається, виявляється тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
постійний — ПОСТІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; безперервний, безупинний; протилежне дочасний. І почалась від того дня Поміж громадою і паном Глуха, постійная війна (І. Франко); Дорош наказав .. Словник української мови у 20 томах
постійний — ВІ́РНИЙ (який відзначається постійністю у своїх поглядах, почуттях, нездатний на зраду), ВІ́ДДАНИЙ, НЕЗРАДЛИ́ВИЙ, НЕЗРА́ДНИЙ рідше, НЕЗМІ́ННИЙ, ПЕ́ВНИЙ, ПОСТІ́ЙНИЙ, НЕПІДКУ́ПНИЙ, ВИ́ПРОБУВАНИЙ. З такою вірною, розсудливою людиною було немов безпечніше (М. Словник синонімів української мови
постійний — Пості́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
постійний — ПОСТІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; безперервний, безупинний. І почалась від того дня Поміж громадою і паном Глуха, постійная війна (Фр., X, 1954, 282); Дорош наказав.. Словник української мови в 11 томах