пробіл

Значення в інших словниках

1. пробіл — пробі́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. пробіл — -у, ч. 1》 Незаповнене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті. || спец. Літера, яка у відповідній їй позиції під час друку або на моніторі представляється відсутністю зображення. || Незаповнене місце між візерунками на тканині. 2》 рідко. Те саме, що прогалина. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пробіл — ПРОБІ́Л, у, ч. 1. Незаповпене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті. У тексті багато пробілів (з наук.-попул. літ.); // Незаповнене місце між візерунками на тканині. Словник української мови у 20 томах
4. пробіл — ПРОБІ́Л, у, ч. 1. Незаповпене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті. При високому друці ті ділянки друкарської форми, які сприймають фарбу, знаходяться вище від тих, які залишаються «нейтральними» і створюють на папері пробіли (Наука.. Словник української мови в 11 томах