пробіл
ПРОБІ́Л, у, ч.
1. Незаповпене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті.
У тексті багато пробілів (з наук.-попул. літ.);
// Незаповнене місце між візерунками на тканині.
Чорні вишивки, геометричні або скомпоновані з гірлянд та букетів, виконано .. з великими пробілами (з наук. літ.);
На подолах її [скатертини] в'ється ламана широка лінія, у трикутних пробілах якої вишито півквадрати (з наук. літ.).
2. рідко. Те саме, що прога́лина.
Жив-проживав всіми знаний славний професор Ріс, З ним – і родина його. Та історія має пробіли. – Знов не скажу я нічого про склад і про кількість родини (В. Еллан-Блакитний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пробіл — пробі́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пробіл — -у, ч. 1》 Незаповнене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті. || спец. Літера, яка у відповідній їй позиції під час друку або на моніторі представляється відсутністю зображення. || Незаповнене місце між візерунками на тканині. 2》 рідко. Те саме, що прогалина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пробіл — Прогал, прогалина, прогалинка, вада, хиба, див. дефект, недолік Словник чужослів Павло Штепа
- пробіл — ПРОБІ́Л, у, ч. 1. Незаповпене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті. При високому друці ті ділянки друкарської форми, які сприймають фарбу, знаходяться вище від тих, які залишаються «нейтральними» і створюють на папері пробіли (Наука.. Словник української мови в 11 томах