пронира

Значення в інших словниках

1. пронира — прони́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. пронира — див. спритний; хитрий Словник синонімів Вусика
3. пронира — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що проноза. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пронира — ПРОНИ́РА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що проно́за. Там [у школі] прониру якого, ябеду осміють.., часом і виб'ють гуртом (Панас Мирний); Що тільки не говорив йому той пронира в “Кукушці”! Теж, мабуть, сп'яна розв'язав свій язик (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
5. пронира — ПРОЙДИ́СВІТ розм. (хитра і спритна у своїх вчинках людина), АВАНТЮРИ́СТ, АВАНТУ́РНИК, ПРО́ЙДА розм., ПРОНО́ЗА розм., ПРОНИ́РА розм., ПРОЛА́ЗА розм., ШЕ́ЛЬМА розм., В'ЮН розм., ЛОВКА́Ч розм., ПРОЙДО́ХА розм., ЗУХ фам., ЕКВІЛІБРИ́СТ ірон., ХЛЮСТ зневажл. Словник синонімів української мови
6. пронира — ПРОНИ́РА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що проно́за. Там [у школі] прониру якого, ябеду осміють.., часом і виб’ють гуртом (Мирний, І, 1954, 123); Що тільки не говорив йому той пронира в «Кукушці»! Теж, мабуть, сп’яна розв’язав свій язик (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 145). Словник української мови в 11 томах