1. Словник чужослів Павло Штепа

проникати

Просякати, просякнути, просякти, усякати, усякти, повсякати, лізти, влазити, влізти, повлазити, залазити, залізти, позалазити, налазити, налізти, поналазити, пролазити, пролізти, попролазити, улазити, улізти, добуватися, добутися, подобуватися, див. прошмигувати

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проникати — проника́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. проникати — див. ПРОДІСТАВАТИСЯ; п-к -АЮЧИЙ, що сягає, здатний сягнути, глибокосяжний, глибинний, інфільтраційний, п! ПРОЙМАЮЧИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. проникати — Проникнути, вклинюватися, вклинятися, затісуватися, пробиватися, пробиратися, пробуравлюватися, прогризатися, продиратися, прокрадатися, пролазити, пропихатися, проповзати, прориватися, проскакувати, проскрібатися, прослизати, просовуватися... Словник синонімів Вусика
  4. проникати — -аю, -аєш, недок., проникнути і проникти, -кну, -кнеш; мин. ч. проник, -ла, -ло і проникнув, -нула, -нуло; док. 1》 Удаючись до хитрощів, обману і т. ін., спритно пробиратися, прокрадатися куди-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. проникати — ПРОНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОНИ́КНУТИ, ПРОНИ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. прони́к, ла, ло і прони́кнув, нула, ло; док. 1. Удаючись до хитрощів, обману і т. ін., спритно пробиратися, прокрадатися куди-небудь. Словник української мови у 20 томах
  6. проникати — проника́ти / прони́кнути в (саму́) ду́шу (в се́рце, до се́рця) кого, кому і без додатка. 1. Доходити до розуміння стану, почуттів, думок кого-небудь. Фразеологічний словник української мови
  7. проникати — ВДИВЛЯ́ТИСЯ (УДИВЛЯ́ТИСЯ) (на) кого-що (дуже пильно, уважно дивитися кудись, на кого-, що-небудь), ВГЛЯДА́ТИСЯ (УГЛЯДА́ТИСЯ), ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що й без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому й без додатка... Словник синонімів української мови
  8. проникати — ПРОНИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОНИ́КНУТИ і ПРОНИ́КТИ, кну, кнеш; мин. ч. прони́к, ла, ло і прони́кнув, нула, ло; док. 1. Удаючись до хитрощів, обману і т. ін., спритно пробиратися, прокрадатися куди-небудь. Словник української мови в 11 томах