пронос

Значення в інших словниках

1. пронос — проно́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. пронос — кн. розвільнення шлунку, ф. бігунка, червінка, різачка, швидка Настя, мед. дисентерія, сов. понос. Словник синонімів Караванського
3. пронос — -у, ч. Розлад функції травного тракту, який характеризується частими позивами до випорожнення і рідким калом. Аліментарний пронос — пронос, зумовлений незбалансованим, нераціональним харчуванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пронос — ПРОНО́С, у, ч. Те саме, що поно́с 1; діарея. Лікар спитав .. санітара.., чи не було у кадета Біглера блювоти і проносу (С. Масляк, пер. з тв. Словник української мови у 20 томах
5. пронос — ПОНО́С (гострий розлад функції травного тракту), ПРОНО́С, БІГУ́НКА розм.; РІЗА́ЧКА (кривавий). З огидою пили вони забортну воду, від якої за кілька годин починався нестерпний біль у шлунку, а потім понос (З. Словник синонімів української мови
6. пронос — ПРОНО́С, у, ч. Те саме, що поно́с 1. Лікар спитав.. санітара.., чи не було у кадета Біглера блювоти і проносу (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Словник української мови в 11 томах
7. пронос — Проно́с, -су м. Поносъ. Мил. М. 82, 80. Словник української мови Грінченка