пістон

Значення в інших словниках

1. пістон — пісто́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. пістон — -а, ч. 1》 Невеликий ковпачок із вибуховою речовиною, від удару по якому запалюється пороховий заряд у патронах або снарядах. || Склеєні по краях два кружальця паперу з невеликою кількістю вибухівки для іграшкових пістолетів і рушниць. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пістон — (від іт. pistone — поршень) — 1. Вентиль циліндричної форми у мідних духових інструментів. 2. Скорочена назва корнет-а-пістона. Словник-довідник музичних термінів
4. пістон — ПІСТО́Н, а, ч. 1. Невеликий ковпачок з вибуховою речовиною, від удару по якому запалюється пороховий заряд в патронах або в снарядах. Словник української мови у 20 томах
5. пістон — пісто́н (франц. piston, з італ. pistone – поршень, від лат. pisto – товчу) 1. Металевий ковпачок з вибуховою речовиною, що запалює пороховий заряд у рушничних, пістолетних патронах. Словник іншомовних слів Мельничука
6. пістон — Пісто́н, -то́на; -то́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пістон — ПІСТО́Н, а, ч. 1. Невеликий ковпачок з вибуховою речовиною, від удару по якому запалюється пороховий заряд в патронах або в снарядах. Словник української мови в 11 томах