1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пістон

пісто́н

-а, ч.

1》 Невеликий ковпачок із вибуховою речовиною, від удару по якому запалюється пороховий заряд у патронах або снарядах.

|| Склеєні по краях два кружальця паперу з невеликою кількістю вибухівки для іграшкових пістолетів і рушниць.

2》 Невеличка металева оправа певної форми, яку механічно прикріплюють, пробиваючи водночас отвір у шкірі, картоні і т. ін.

3》 Клапан у мідному музичному духовому інструменті.

4》 Скорочена назва корнет-а-пістона.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пістон — Пісто́н, -то́на; -то́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. пістон — (машин.) толок (пістолі) див. патрон Словник чужослів Павло Штепа
  3. пістон — пісто́н (франц. piston, з італ. pistone – поршень, від лат. pisto – товчу) 1. Металевий ковпачок з вибуховою речовиною, що запалює пороховий заряд у рушничних, пістолетних патронах. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. пістон — пісто́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. пістон — (від іт. pistone — поршень) — 1. Вентиль циліндричної форми у мідних духових інструментів. 2. Скорочена назва корнет-а-пістона. Словник-довідник музичних термінів
  6. пістон — ПІСТО́Н, а, ч. 1. Невеликий ковпачок з вибуховою речовиною, від удару по якому запалюється пороховий заряд в патронах або в снарядах. Словник української мови у 20 томах
  7. пістон — ПІСТО́Н, а, ч. 1. Невеликий ковпачок з вибуховою речовиною, від удару по якому запалюється пороховий заряд в патронах або в снарядах. Словник української мови в 11 томах