рахіт

Значення в інших словниках

1. рахіт — рахі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. рахіт — -у, ч., мед., вет. Хвороба дітей, а також молодняка деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової та нервової систем унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну в організмі. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рахіт — РАХІ́Т, у, ч. Хвороба дітей, а також молодняку деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової й нервової систем унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну в організмі. Словник української мови у 20 томах
4. рахіт — рахі́т (грец. ραχίτης – хребетний, від ράχις – хребетний стовп) хвороба дітей, а також молодняка ряду тварин. Характеризується порушенням фосфорно-кальцієвого обміну в організмі. Зумовлена недостачею в організмі вітаміну Д. Словник іншомовних слів Мельничука
5. рахіт — Захворювання дітей, спричинене порушенням фосфорно-кальцієвого обміну, викликане нестачею в їжі вітаміну D; порушення росту кісток; причини: неправильне харчування, нестача сонця і повітря, інфекційні хвороби. Універсальний словник-енциклопедія
6. рахіт — Рахі́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рахіт — РАХІ́Т, у, ч. Хвороба дітей, а також молодняка деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової і нервової систем унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну в організмі. Словник української мови в 11 томах