1. Словник української мови у 20 томах

рахіт

РАХІ́Т, у, ч.

Хвороба дітей, а також молодняку деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової й нервової систем унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну в організмі.

У птиці при поганій годівлі, недостачі мінеральних речовин і вітаміну D3 спостерігається захворювання на рахіт (з наук. літ.);

Добрий засіб проти рахіту – вітамінізований риб'ячий жир, що містить вітамін D (з наук. літ.);

Скарлатина і дифтерит, хронічна пневмонія і рахіт раніше значно гальмували ріст [дітей] (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рахіт — рахі́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. рахіт — -у, ч., мед., вет. Хвороба дітей, а також молодняка деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової та нервової систем унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну в організмі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рахіт — (мед.) кривуха Словник чужослів Павло Штепа
  4. рахіт — рахі́т (грец. ραχίτης – хребетний, від ράχις – хребетний стовп) хвороба дітей, а також молодняка ряду тварин. Характеризується порушенням фосфорно-кальцієвого обміну в організмі. Зумовлена недостачею в організмі вітаміну Д. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. рахіт — Захворювання дітей, спричинене порушенням фосфорно-кальцієвого обміну, викликане нестачею в їжі вітаміну D; порушення росту кісток; причини: неправильне харчування, нестача сонця і повітря, інфекційні хвороби. Універсальний словник-енциклопедія
  6. рахіт — Рахі́т, -ту, -тові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. рахіт — РАХІ́Т, у, ч. Хвороба дітей, а також молодняка деяких птахів та інших тварин, що характеризується ненормальним розвитком кісткової і нервової систем унаслідок порушень фосфорно-кальцієвого обміну в організмі. Словник української мови в 11 томах